Новини

21 листопада, українці відзначають одне з нових, але знакових свят в історії України - День Гідності та Свободи.
Учні та вчителі нашої школи гідно віднеслися до вшанування пам'яті героїв майдану, провівши загальношкільну лінійку - реквієм "Герої не вмирають, лиш з вітром в полі тихо гомонять" та літературно - музичну композицію "А сотню вже зустрвли небеса..."

Ще і ще раз повертаючись до революційних подій 2013-2014 років потрібно зазначити, що людей не організовували певні політичні сили. Все починалося без будь-яких агітаційних гасел та партійних прапорів. Єдиний символ Революції Гідності – прапор України. Єдиний духовний помічник – національний гімн. Нам не потрібно ніяких революційних пісень. «Ще не вмерла України…» – ось та композиція, від якої ідуть мурашки по шкірі, а серце починає битися частіше. В момент, коли сотні тисяч людей одночасно співають ці слова, як ніколи, відчувається те саме єднання. Українці – єдині, хай хто б не намагався нас розділити.

Кожен, хто вийшов на Майдан, заклав маленьку цеглинку в підвалини храму нашого майбутнього. На жаль, вже вкотре нам не дають його добудувати. Тепер вже руйнують ззовні. Та варто пам’ятати, що разом ми – сила.

Слава Україні! Вічна пам’ять героям, що полягли в боротьбі за Україну! Герої не вмирають!

Адміністрація та весь педагогічний колектив Кам'янківської ЗОШ І—ІІІ ступенів висловлює Вам , Світлано Станіславівно, вашим рідним щире співчуття з приводу тяжкої втрати — смерті вашого батька. Важко знайти такі слова, які б змогли зменшити біль, коли зупиняється серце найріднішої людини, яка віддавала всю свою любов, підтримувала та завжди знаходилася поруч. Сьогодні, у цей важкий для Вас час, ми разом з Вами низько схиляємо голову у скорботі. Сумуємо та підтримуємо Вас і ваших рідних у важку годину. Нехай опіка Всевишнього полегшить гіркоту втрати найдорожчої для Вас людини, а наші молитви та щирі співчуття полегшать родинне горе.

На виконання виховного плану нашої школи, програми з основ здоров'я вчителями Капеняк С.В. і Старинською І.В. була організована для учнів 5-6 класів екскурсія в Підволочиськ , де пожежну частину учні мали змогу ознайомитися з правилами пожежної безпеки, розширити уявлення про роботу пожежників, про способи гасіння пожеж та транспорт спеціального призначення. Cтарший пожежний рятувальник пожежної частини розповів, як оперативно-рятувальні загони реагують на сигнал тривоги, як від їх швидкості і злагоджених дій залежить життя людей. Найбільше учням запам’яталися відвідини гаража з технікою та устаткуванням. Школярі фотографувались поруч з технікою та мали змогу роздивитись костюми, в яких працюють пожежні. Рятувальники розповідали учням про те, як працює та чи інша техніка та відповідали на питання, які задавали діти. Під час зустрічі старший пожежний рятувальник звернув увагу учнів на причини виникнення пожеж та їх запобігання, розповів як правильно діяти у разі пожежі.

Після побаченого і почутого кожна дитина глибше розуміє важливість та героїчність професії пожежника. Ця екскурсія дала можливість познайомити школярів з професією героя-рятувальника та навчити дітей безпеці життєдіяльності.

Дякуємо співробітникам Підволочиської пожежної частини за захоплюючу та пізнавальну екскурсію!

Хтось із великих людей сказав: "Усе минає, а слово залишається". Зникають у безвісті держави, володарі, раби. На порох розсипаються величні будівлі, вмирають дерева, пересихають ріки. Гори перетворюються на купи каміння. Все стаєтліном і прахом. А написане слово залишається.
9 листопада –День української писемності і мови. Це свято є даниною одному з найцінніших надбань, яке створене й залишено нам нашими попередниками – мові. Мова є душеюнації, її генетичним кодом. Доля народу тісно пов'язана з долею мови. В свою чергу, мова народу є тим стержнем, на якому формуєтьяс його культурна самобутність.
З метою формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови. Пробудити почуття національної гідності. Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою; виховання любові до рідної землі, до рідної мови, до її носія – українського народу, до держави Україна, до народних традицій; формувати переконаність у нетлінності духовних скарбів народу, прагнення своєю працею примножувати здобутки українського народу учні 5 кл. (класний керівник Старинська І.В.) підготували і провели загальношкільну лінійку "Без мови немає народу, як сонця без сяйва й тепла".

Сьогодні , з метою сприяння утвердженню державного статусу української мови, піднесення її престижу серед української молоді, виховання поваги до культури та традицій українського народу, 08 листопада 2019 року в стінах нашої школи проведено І етап XХ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика .Участь у конкурсі взяли учні 3-11 класів.

Відповідно до листа Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти від 07.11.2019 р. № 01-02/1105, листа відділу освіти Підволочиської селищної ради від 07.11.2019 № 01-02/1105, з метою пропагування грамотності, підтримки та розвитку державної мови, виховання високої мовної культури ,учні , вчителі, адміністрація нашої школи сьогодні 08 листопада 2019 року, напередодні Дня української писемності та мови, в 11.00 год взяли участь у написанні радіодиктанту національної єдності, приуроченого 95-річчю Українського радіо. З нетерпінням чекаємо результатів..

Лялькова вистава "Чому не можна розмовляти з незнайомцями" та шоу мильних бульбашок сьогодні розважали наших найменших школярів

Тематична лінійка "Будьте всі здорові!!" у виконанні учнів 6 кл. класний керівника Гуцайлюк Н.Б.
"Лист для солдата" виконала учениця 4 кл. Муц Ю.

Позитивний та пізнавальний,а найважливіше-життєзбережувальний тренінг відбувся нашій школі. За ініціативи завуча С.В.Капеняк були запрошені інструктори ГО "Захист патріотів"PATRIOT DEFENCE" ,які провели для нас корисний та цікавий тренінг з практичними навичками.

Маєте вільні дні та хочете провести їх з користю? Тоді Вам точно до Львова. Поїздка у Львів – це мрія кожного українця, який цінує свою країну з її звичаями, пам′ятками та незвичайною історією. Місто Лева – це ніби унікальна окрема країна, де водночас гамірно та затишно, всюди пахне кавою і почуваєшся як вдома. Така гостинність відчувається від місцевих жителів, які просто кохають своє місто.

Мета нашої поїздки у Львів – це звичайно ж пізнати всю красу цього міста, адже в будь-яку пору року тут прекрасно. Неймовірна архітектура, навіть деяка збережена ще від 13 століття, вражає. До речі, саме тут найбільша кількість пам′яток в Україні. Протягом подорожі ми дізнались, що приховують підземелля Львова. Побачили величні костели та храми, а ще неперевершені враження та релакс справив на нас Шевченківський гай! У спокої споглядали панораму міста з висоти пташиного польоту біля пам'ятного меморіалу Героям Небесної Сотні. Звісно, що і не обійшлося без відвідин Криївки, Реберні, посмакували безліччю витворів мистецтва майстрів з приготування львівської кави та завітали в шоколадну майстерню. Всі насолоджувалися атмосферою романтики та задоволення. Щиросердечно дякуємо Старинській І. В. за вміло організовану екскурсію.

Чудове осіннє свято краси,грації,талантів та гумору-Осінній бал, відбулося сьогодні у нашій школі.
За звання місс та містер Осінь змагалися учні 6,7 та 8 класів . Кожна пара учасників була особливою та неповторною. Переможцями стали учні 8 класу -Кравчик Микола та Загребельна Юлія -вітаємо!!!.
Організаторам свята велике спасибі за яскраві емоції!

Дебют першокласників на нашій шкільній сцені відббувся сьогодні у вигляді чудового родинного свята "Ми першокласники-ми однокласники",
організованого креативним класоводом Дацко Л.В.
Малюки вправно довели,що вони гідні звання "школяр"!
Вірші,пісні,танці,казки та конкурси у виконанні першокласників були водночас по-дитячому безпосередні та талановиті.
На завершення родинного свята був торт та шумні овації вражених глядачів!!!

В епіцентрі заходів, присвячених Дню захисника України, традиційні «Козацькі забави».

Відгомоніли століття з того часу, як в пониззі Дніпра, за його порогами, мужні і волелюбні лицарі заснували Запорізьку Січ.

А пам’ять живе.
Тому з метою виховання пошани до історичного минулого, допомогти дітям осмислити свою особистість як частину великого українського народу, морального та фізичного загартовування школярів відбулися Козацькі забави між учнями 5 та 6 класів .
Дух змагання та дружби, бажання ставати кращими, сильнішими об'єднували учасників. У такі моменти усвідомлюєш, що патріотизм – це звичайний стан повсякденного життя, це шанобливе ставлення до звичаїв і традицій, це гаряче почуття свого людського й національного обов'язку.

В останні погожі осінні дні в нашій школі проведені спортивні естафети "Козацький гарт".
Завдяки оганізаторам -вчителю Захисту Вітчизни Козаку В.М., та фізкультури Слободяну В.В. учні з 5 по 11кл.мали можливість позмагатися у спритності,швидкості та силі. З нетерпінням чекаємо результатів естафет,адже усі школярі намагалися показати свою фізичну підготовку та неабияку спритність на кожному етапі змагань

Бути вчителькою: три маленькі правди.
Бути вчителькою – це мати кілька десятків дітей. А потім, через роки – кілька сотень…
Мати стільки дітей – це вітатися на всі боки, коли йдеш містом. Вітатися через вулицю і крізь вікно автобуса. Вітатися, киваючи головою, коли з кимось розмовляєш в цей час по телефону. Махати рукою, коли гукати надто далеко. Вітатися-вітатися-вітатися, бо ж хіба можна не вітатися, якщо це – твої діти? Вони гукають тобі своє привітання, а потім пошепки кажуть мамі: «Це наша вчителька ». Ти цього, звісно, не чуєш, але розумієш уже по губах. Таке звичне і таке зворушливе водночас.
Це вітатися першою, не чекаючи, що привітається дитина. І першою дякувати. І вибачатися. Бо вітатися, дякувати і вибачатися – це про повагу. А вона, повага, або взаємна, або ніяка. І не навчиш їх вітатися, дякувати і вибачатися, якщо не робитимеш цього їм назустріч.
І ще – пробачати. Завжди. І також першою. Не чекаючи вибачень, а просто так. Бо це – дитина. І дитина – твій скарб. Кожна. І вона точно шкодує. Просто не завжди може чи вміє про це сказати.
А ще ж вдома свої. І знаєте, що? Вони пишаються мамою-вчителькою. Це ж чудово, чи не так?
Бути вчителькою – це зупинятися.
Зупинятися дуже важливо. Це важко. Іноді – нестерпно. Але необхідно. Зупинятися, щоб почути. Щоб побачити.
Почути котресь дитиня, яке довго і плутано розповідає чергову небилицю чи бувальщину, навіть якщо дуже поспішаєш. Особливо, якщо те дитиня – геть мале або новеньке й біжить за тобою, бо йому важливо, що його – чують! Зупинятися, якщо десятикласник вчергове морочить тобі голову своїм вигаданим світом. Це ж його світ! Він вирішив пустити тебе туди. Як же ти не зупинишся?
Зупинятися, навіть якщо ти саме пояснювала надважливу тему ,зупинятися на півслові, якщо так треба.
Зупинятися, щоб зупинити. Кривду. Брехню. Образу. Цькування. Зупинятися, щоб пояснити тему, яка зараз важливіша. Бо спочатку – діти. А потім – тема. Спочатку людина, а потім – урок, план, конспект… Спочатку – про важливе: бути людиною. А учнем чи ученицею – то вже як вийде.
Тому – зупинятися, щоб випустити метелика за вікно і підняти чужий зошит, щоб спитати, чи нічого не болить або чи все гаразд. Тема? Нікуди не подінеться та тема. Навіть якщо вона – надважлива і буде на ЗНО. Навіть якщо це контрольна. Контрольні минають. А діти? Діти виростуть і забудуть контрольні. Але пам’ятатимуть, як всім класом випускали метелика або втішали однокласницю, яка загубила улюблений блокнотик.
Бути вчителькою – це вірити.
Вірити щодня і щохвилини. Вірити, що все те красиве-добре-вічне, яке ти вичитала у своїх книжках і тепер їм розповідаєш, справді потрібне і цінне. Вірити, що ти тут, аби зробити себе і їх трохи кращими, ніж вчора. Вірити, що тобі не здається, а й справді отой хлопчик почав частіше посміхатися і більше не дивиться постійно в підлогу. Вірити, що ця дівчинка зробила домашнє просто тому, що їй стало цікаво, а не під примусом мами чи дідуся. Вірити, що вони не ненавидять тебе. Хоча б не ненавидять. Бо любов – то інше. В неї просто вірити мало. Її заслужити треба. А це не всім до снаги, не всім. Тож лишається хіба вірити, що ти таки заслуговуєш. Хоч трохи.
Вірити, що вони тебе таки чують, а не роблять вигляд. Що якесь оте розумне слово таки запало у їхні голови і зрине десь у підсвідомості саме в потрібний життєвий момент.
Вірити, що кожен і кожна з них – прекрасні! Вірити, що кожен і кожна з них – чудо. Дарунок Бога. Саме тобі і саме сьогодні. Ця дитина прийшла у світ, щоб бути дарунком.
Вірити, що вони виростуть здоровими і радісними. Що ти побачиш їх колись дорослими і впізнаєш. А може – ні. Може, вони тебе упізнають. А може, також ні. Але то не важливо. Важливо вірити. Бо ж по вірі твоїй…

Легкою ходою, з букетом осінніх квітів і ласкавими сонячними променями прийшло до шкіл і до наших осель професійне свято – День учителя!
Дорогі наші вчителі!!!!!
Прийміть найщиріші вітання з цим чудовим святом. Нехай ваша душевна краса і благородство стануть надійним фундаментом щасливого життя!Бажаємо впевненості, витримки, міцного здоров’я та міцних сил. Нехай Ваша любов до життя, до своєї роботи, до всього світу буде без меж, нехай Ваші учні будуть слухняними та спроможними на великі перемоги, нехай Ваше серце зустрічає кожен день з доброю надією, нехай Ваша душа з кожною миттю познає смак щастя.
Цьогоріч учні 11 класу організували особливе святкування у формі квесту, в якому вчителям була відведена роль учнів.
За яскраві враження та незабутні моменти вдячні одинадцятикласникам та їх
класному керівнику А.Л. Міхневичу)))

Другий місяць осені починається з особливої дати. 1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку, проголошений Генеральною Асамблею ООН. А в Україні це також і День ветерана.
Цей день – не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої частини суспільства. Це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв’язку поколінь.
Турбота про громадян похилого віку, ветеранів та інвалідів необхідна кожної хвилини не як відзначення святкової дати, а як повага до людей, які своєю багаторічною працею заслуговують на глибоку пошану нащадків.
Сьогодні учні Кам’янківської ЗОШ І – ІІІ ступенів активно долучилися до турботи про людей похилого віку, провівши благодійну акцію «Поспіши творити добро». Школярами було зібрано чимало солодощів, печива, фруктів, продуктів харчування і відвезено у пансіонат для людей похилого віку у с. Галущинці Підволочиського району. Складено 31 подарунок учнями нашої школи і подаровано кожному члену притулку. Ось воно -Милосердя в дії ..Більше від слів говорила реакція дітей, тому що сльози стояли на очах чи не в кожного школяра.. Приємно вражені старенькі запрошували учнів школи відвідати їх ще.
У цей день світ говорить про проведені активні дії щодо захисту інтересів людей похилого віку, створення для них сприятливих умов життя, про невирішене у цій сфері. Ми мало замислюємося над тим, хто ж такі «особи похилого віку», чим маємо завдячувати їм. Передусім, це люди, найбільше багатство яких є досвід, знання, вміння, мудрість. Але найголовніше, що це покоління тих, хто на фронті чи в тилу вистояли і зробили найбільший внесок у розгром фашизму. Цього не маємо забувати.
Пам’ятаймо і надалі про свій невідплатний борг перед ветеранами та громадянами поважного віку. Робитимемо все, щоб вони щоденно відчували повагу і турботу, мали гідний рівень життя, не втрачали суспільної активності.

Нагадаємо, Марші за клімат розпочала 16-річна школярка Грета Тунберг. Вона пропускала школу щоп’ятниці, починаючи з серпня 2018 року, а натомість виходила на одиночні пікети біля будівлі шведського парламенту, вимагаючи вжити заходів для запобігання глобальному потеплінню. Така акція стала початком рух Fridays for Future. Відтоді до нього долучилися понад мільйон молодих людей з усього світу.
Небачено активна й здебільшого непродумана діяльність людини, супроводжувана знищенням природних ресурсів і забрудненням навколишнього середовища, призвела до того, що нині біосфера планети перебуває в критичному стані, коли до глобальної катастрофи залишилися лічені кроки.
Виникли екологічні проблеми не сьогодні й не вчора. Як свідчать стародавні літописи, ще близько 4 тисяч років тому вавілонський цар Хаммураті, а пізніше - китайські й монгольські імператори та європейські монархи вже дбали про збереження природи й видавали накази про охорону лісів, трав`яного покриву степів, водних джерел. Екологічна криза грізно нависла над усім світом, вона вже "схопила нас за горло". "Екологічна бомба" уповільненої дії, яку ми, всі країни і народи, посилено начиняємо "вибухівкою" із відходів виробничої діяльності, здатна спустошити наш спільний дім - планету Земля, перетворити її на безлюдну пустелю.
Наше покоління практично в усіх куточках планети безсоромно грабує в коморах природи те, що належить дітям і онукам.
Учні Кам'янківської ЗОШ І - ІІІ ступенів також #маршзаклімат

Діти – наш найдорожчий скарб, наша надія, гордість і опора. Розвивати, підтримувати і заохочувати їх – святий обов`язок сім`ї, школи, влади і громадськості. Тільки тоді у нас буде гідна зміна – сильна і красива! Тільки тоді наші доньки і сини будуть рости здоровими, щасливими та впевненими у прийдешньому дні, будуть рости на благо України.
У народі кажуть: «Творіть добро, і вам воздасться». .В наш нелегкий час, коли все більше дітей, людей потребує турботи та матеріальної допомоги стає важко знайти благодійників , які здатні сприймати чужі проблеми, як свої, і як чудово що такі люди все таки є.
Це добре розумієдепутат обласної ради Яциковський Богдан Ігорович, який сприяв , шоб учні Кам’янківської ЗОШ І – ІІІ ступенів отримали 5 комп’ютерів.
Педагогічний, учнівський та батьківський колективи, а також адміністрація Кам’янківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів висловлюють найтепліші слова подяки Богдану Ігоровичу за турботу і опіку майбутнього України .

Ваша підтримка — свідчення Вашого небайдужого ставлення до проблем освіти в Україні і розуміння непересічної важливості шкільного виховання.
Від усього серця бажаємо Вам здоров’я, злагоди, взаєморозуміння, душевного спокою та достатку. Низький уклін вам за Вашу натхненну і самовіддану працю, за Вашу непохитну віру у майбутнє нашого краю. Хай Господь Бог сторицею віддячить за Ваше розуміння, підтримку і за частку душі, подаровану нам.

Хай щастя завжди супроводить Вас,
Людська повага й шана не минають,
А вашу мрію й працю повсякчас
Лиш визнання вінчають!

Хай вам всім Бог посилає своє благословіння на ваші добрі діла !

25 вересня у Камянківській ЗОШ І-ІІІ ст. – відбулося свято Врожаю.

Осінь – чудова пора року. Вона збирає щедрі врожаї овочів і фруктів, фарбує листочки в барвисті кольори, запалює багряно-червоні кетяги калини.

Усі дітки із задоволенням перевтілилися у казкових персонажів та розповіли чарівну осінню казку - співали, декламували віршики, прославляючи осінь за її красу та врожаї. Завітала до вихованців і головні герої свята – щедра Осінь та Врожай.

Цікавою була й виставка сімейних виробів з природного матеріалу, кожен учасник якої мав можливість виявити свої таланти і неперевершену фантазію.